Нема нічого сильнішого за материнську любов..

 Від  матері  до  матері  дорога-  

Це  просто  називається  -  життя!

 Д.Павличко.

  Мати, мама, ненька, матінка-скільки ніжних почуттів викликають у мене ці слова.           Звичайно,для кожного із нас найближча та найдорожча у світі людина -це наша рідна матуся.Адже, саме вона подарувала нам життя, пестила, ночей не досипала. Материнська любов -трепетна і пристрасна, вона ніжна і ненавязлива, вона дужа та вічна. Недарма, письменники і поети протягом багатох віків оспівують у своїх творах любов до матері, як до найбільшої цінності в наш час. Ненька надає і надихає нас на добрі справи, віддає все, що має: тепло своєї душі, своє серце і безмежну любов.Її колискові супроводжують нас протягом усього життя, а мудрі поради допомагають долати труднощі на нашому життєвому шляху. Їй дорогій і милій присвячували свої поезії Тарас Шевченко і Леся Українка,Василь Симоненко і Андрій Малишко.

  Найбільше мне вразила поезія Василя Симоненка"Лебеді материнства".На мою думку, в цій колисковій, як найбільш повно розкривається уся ніжність материнської любові. Мати, сидячи біля колиски маленького сина, мріє про кращу долю для нього, плекаючи в його серці память про те, що:"за тобою, завше, будуть мандрувати,очі материнські і білява хата".І справді, де б ми не були, в яких далеких країнах ми не опинились,але материнське серце та безмежна любов завжди будуть з нами.

 Любов матері, мабуть, найбільш сильна та безкорислива. Ненька настільки любить своїх дітей, що заради них вона може піти абсолютно на все. Заради спасіння своєї рідної кровинки, мама може віддати навіть власне життя.  Багато письменників зверталися до теми материнства у роки революції. На мою думку,саме в цей важкий час яскрово виражається любов не тільки рідної Батьківщини, але й матері.Такі твори,як "Скорбна мати"П.Тичини і "Мати"Г.Косинки,найбільш чуттєво показана самопожертва матері задля порятунку дітей.

   Особливе враження справила  на мене новела  М.Хвильового "Мати",написана у 1927 році.У цій новелі змальвано образ жінки-матері, сини якої опинились по різні сторони барикад у роки громадянської війни.Виховуючи двох синів, жінка не могла і уявити собі, що її діти стануть запеклими ворогами. Мати не пізнає свої дітей. Криваві будні війни, класова ворожнеча, ігнорування усіх принципів гуманізму уподобили їх до хижих звірів, готових заради"світлих ідей революції"вбити один одного.

У розпачі жінка підставляє під сокиру старшого сина  власну голову,рятуючи тим самим молодшого. Чи мала вона інший вихід?Напевно,кожен вирішить для себе це сам. 
Мати...Перед нею схилялись царі і владики світу:"перед нею помолюсь,-писав Т.Г.Шевченко,-мов перед образом святим".Яке життя ви б не прожили,чого б ви не досягли,у скруті та у щасті ,ніколи не забувайте про найріднішу людину-свою неньку,адже саме завдяки їй ви  стали тими,ким ви є.