Чому так важко порозумітися з іншими? Чому так нестерпно важко зрозуміти інших? 

Інколи, роблячи неправильно, ми навіть не помічаємо, що своїми діями ми приносимо нестерпний біль .А нащо взагалі намагатися зрозуміти інших? 
Можливо, краще буде просто не лізти у чужу душу, яка наповнена незліченними темними лабіринтами з яких просто не має виходу? 
Чи маємо ми право блукати темними, як ніч, коридорами та тривожити сплячих,засмучених демонів?
Що може статися з людиною, якщо ці потворні, сонні істоти прокинуться від давнього сну та почнуть нестримно руйнювати твою свідомість, змальовуючи у пам'яті усі ті найстрашніші моменти та думки, які ти так невпинно намагався поховати у найдальші закутки свого душевного лабіринту .
Вони починають рвати на частини твій розум,твою свідомість. Наповнювати тебе до останньої краплі,без залишку: нещадним, оскаженілим минулим. Воно руйнує тебе, приносячи пекельний, лютий біль, руйнуючи тебе на сотні маленьких, чорних уламків. Не залишаючи ні єдиного щастя знову стати щасливим..